Порівняння якості водопровідної та бутильованої води

Україна має порівняно скромні ресурси прісних вод. Річки та водойми Дніпровського басейну забезпечують господарсько-питним водопостачанням біля 65% населення країни. Ці ж джерела приймають на себе переважну кількість очищених, та не зовсім, промислових та комунальних стічних вод.

Від катастрофічних наслідків такого хазяйнування нас рятує напружена робота водоканалів та здатність природних водних екосистем до самовідновлення. Але підтримувати належну якість джерел питного водопостачання таким чином вкрай важко, а тому якість питної водопровідної води по багатьом важливим показникам погіршується, як правило, у теплий сезон року. Поліпшення якості водопровідної води пов’язане з невідкладним вивченням та вирішенням проблеми збільшення обсягів використання підземних водних ресурсів. Ось чому в містах на Дніпрі народжуються у полях бювети, де з води випаровуються органічні речовини гумусового походження, а ґрунт, як відомо, є справжнім багатством українських чорноземів.

Але при водообробці на очисних спорудах вода, за діючою технологією, внаслідок застосування хлору з метою знезараження вступає в реакції окиснення. Органічні речовини, взаємодіючи з хлором, вказали вище, утворюють токсичні, мутагенні та канцерогенні хлорорганічні сполуки. Потрапляючи до кранів споживачів, така вода впливає на здоров’я людини, і це доведено багатьма дослідженнями. Тобто, реальною серйозною шкодою для здоров’я від водопровідної води є не лише її мікробне (бактеріальне) забруднення (холера, гепатит А), а й те, що знезараження та консервація очищеної води (додавання до зазначеної технології, шляхом хлорування) породжує нові, суттєві проблеми. Чим більше ми намагаємося вбити все живе в воді за допомогою молекулярного хлору, тим більше, при її кип’ятінні, до утворення додаткової кількості небезпечних хлорорганічних сполук.

У теплі пори року водосховища та мілководні водойми перетворюються на біореактори, де вирує життя із біологічними мікроорганізмами, а продукти життєдіяльності численної гідробіоти та водоростей також забруднюють воду органічними сполуками. За власними спостереженнями ми впевнились: індекс біологічної активності (тест на проростках насіння) у водопровідної води міста Києва різко знижується до нормативних показників у водопровідній воді лише в короткий зимовий період, коли замерзає Дніпро та припиняється "цвітіння" води.

Також, для підвищення ефективності очищення води на водогонах використовують реагент – коагулянт (основний сульфат алюмінію) – використання якого є невід’ємною складовою чинної технології очищення водопровідної води. В останні десятиліття вчені розбили нейротоксичні властивості залишкового алюмінію у питній воді й пов’язують з ним ризик нейропатогенних розладів, на кшталт грізної хвороби Альцгеймера.

Гадаю, віддаленість ризиків, якими загрожує нам водопровідна вода, є малоістотним фактором для більшості розважливих людей, а тому перейдемо до пошуку альтернативи води з крану у її джерельній, криничній, чи артезіанській подобі. Але, спираючись на отримані нами результати дослідження (і на мої сподівання), вживання бутильованої води, що є в розливі, доброякісної у своїй основі та доочищеної вже самими виробниками, є чи не єдиним із трьох зазначених варіантів, а усталений вибір споживачем оптимального варіанту можливий при чіткому усвідомленні переваг кожного з них. Але спершу пильніше розглянемо саме поняття якості питної води.

Якість питної води

У побуті ми інтуїтивно вважаємо доброякісну питну воду як прозору, не забарвлену, без будь-яких сторонніх включень і стороннього запаху та присмаку, прохолодну й смачну. Більше організованими (доступним до сприйняття нашими органами відчуттів) показникам якості питної води ми визначити не здатні. Але й цього достатньо, аби вірно оцінити придатність до пиття джерельної, криничної, чи артезіанської води. До того ж, впевненості у доброякісності питної води нам додає факт її загального використання, як джерела питної води (обладнаний бювет, криниця, чи, тим паче, етикетка та маркування).

Як правило, ми обмежені й не здогадуємося, чи засмічені джерела і дотримуємося правил гігієни при користуванні ними. Як та побут, правила особистої гігієни конче важливі для безпеки користування джерелами питної води.

Фахівці відповідають за якість питного водозабезпечення, мусять суворо дотримуватися вимог державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10).

Саме в цьому, доволі жорсткому, нормативному документі, вперше виписано гігієнічні правила та норми, за якими контролюється виробництво та реалізація населенню бутильованої питної води. Розділ, що регламентує ці нові твердження «Вимоги до фасованої питної води», тощо. Але, найсуттєвішою новацією цього документу, є формулювання поняття фізіологічної повноцінності питної води.

Раніше гігієнічні вимоги до питної води мали на меті гарантування безпеки її вживання. Це забезпечувалося переліком для обов’язкового контролю гранично припустимих концентрацій найбільш важливих речовин, що входять до складу води та її мікробіологічних показників. Останнє, санітарно-мікробіологічне та паразитологічне, ще має підтверджувати відсутність численних біологічних рідин у зовнішньо- та внутрішньоклітинних середовищах, але є й, також, суттєвим джерелом поповнення організму життєво необхідними елементами.

Тобто, вода може не шкодити здоров'ю (оскільки не тільки від перевищення гранично припустимих концентрацій речовин, але й від недостатнього вмісту у питній воді певних її складових. Отож, дистильована (знесолена) питна вода, якою б чистою ми її не вважали, не може бути визнана фізіологічно повноцінною.

Наука невпинно йде далі. Нині достеменно відомо, вода є посередником між різноманітними фізичними чинниками (електромагнітними та акустичними хвилями, температурними, гідродинамічними впливами, знегазуванням води та ін.) та фізіологічним станом організму. Визначено, вказані фізичні чинники змінюють структурно-енергетичний стан молекул води та їх асоціатів, що входять до складу клітин, органів, та організму в цілому, і тим самим, суттєво впливають на фізіологічні процеси в них, і, врешті, на показники здоров’я живих організмів. Достеменно підтверджено: фізично (безреагентно) оброблена питна вода здатна забезпечувати оздоровчий та лікувальний ефект.

Цим фактом людство завдячує всесвітньому колообігу води в природі, здатному ПЕРЕРОДЖУВАТИ її. Власний шлях вода, після випаровування з поверхні планети, проводить в небесах, де відбувається її фізична обробка космічним та сонячним випромінюванням та впливом магнітного поля, при замерзанні (у верхніх шарах атмосфери), вона набуває правильної структурної впорядкованості. Можливо тільки падати з висоти хмар на поверхню землі плавною електричних грозових розрядів та приймає на себе величезні акустичні навантаження від «громів небесних». Можливо тільки падати, йдучи з небесних хмар на поверхню землі вода відновлює втрачену структурно-енергетичну пам’ять, набуваючи властивостей молекули води під час своїх небесних подорожей. Але й у небесах люди не залишають воду у спокої. Вся ця маса атмосфери, відомі (відомі від газів) атмосфери, де маса токсичних продуктів горіння поглинається водою.

А ми віддаємо перевагу джерельній, підземній воді, тому що бажаємо, щоб вода в ній несла енергію збудження, набуту в небесах і передавала живій природі для виконання різноманітних біологічних робот на клітинному рівні. Вона оживає, бо дощова вода не поверхню землі й залишається в водоймах, стає частиною поверхневих водних ресурсів планети, але значна її частина просочується в надра, отримуючи з органічних порід численні мінерали, набуваючи наслідки своєї контактної взаємодії з безліччю вмісту надр.

Врешті, збагачена хімічними елементами та структурована контактами з мінералами, вона накопичується у підземних сховищах – наших артезіанських джерел – єдиного дива і багатства. Вочевидь, «біографія» підземних вод мусить бути різноманітною за хімічним та структурно-енергетичним станом. Особливості кращих зразків підземної питної, яку ми переконалися детально розглянувши якісні показники питної води вищої категорії якості «Феофанівська».

При проведенні досліджень впливу води різної передісторії на біологічні об’єкти (зокрема, орбітальні польоти, які здійснювали фахівці знаної науково-технічної установи в РФ «Центру імені Келдиша». Для тестування якості води була використана унікальна тест-система, ідентична людині (це клітини слизової оболонки внутрішньої поверхні щоки, взяття проб яких для аналізу здійснюється способом мазка). Експериментально було доведено, що біоенергетична реакція кров’яних тілець на вживання різних зразків питної води найкраще визнаних брендів.

Абсолютним переконливим відбором для входження в групу «найкращої питної води» стали, були найкращими зразками, стали джерельні води, набрані в популярних серед мешканців джерел, у екологічно чистих зонах.

Встановили, що біологічна цінність найкращих зразків питної води втрачається, якщо проби води відбираються за допомогою механічних або електричних насосів. Логічно припускати, гідродинамічні удари, які приймає на себе вода при роботі насосів, руйнують природний структурно-енергетичний стан асоціатів молекул води, притаманний їй у природних умовах в джерелі.

Спостерігалося: вживання недоброякісної води, спричинює виникнення стресу клітин букального епітелію, яка виражається у зміні (зсуву) спектру власних характеристичних частот коливання самих оболонок відносно зовнішньої клітинної рідини. З часом, ці коливання загасають, і клітини вже не здатні «відкачувати» до позаклітинного простору токсини, а також забезпечити процесу переструктування до норми порушеної структури внутрішньоклітинної рідини.

Таким чином, наведена інформація переконливо свідчить про не-індиферентність фізіології ростинного й живого організму до структурно-енергетичного стану питної води, що тягне за собою усвідомлення реальної можливості надання питній воді оздоровчих та лікувальних властивостей шляхом цілеспрямованої корекції її структурно-енергетичного станом фізичними (безреагентними) методами.

Доочищення питної води на місці її споживання

Достеменно встановлено, що за допомогою наявних на ринку фільтрів, можливо суттєво (на 50% і більше) зменшити ризики для здоров’я від вживання водопровідної води. Але лише при правильному виборі конкретних зразків фільтрів серед різноманіття їх зразків на ринку водоочисних приладів.

Парадоксально, що переважна більшість фільтруючих систем сконструйована без належного урахування законів фільтрування, сорбції та ряду інших фізико-хімічних процесів. Головним критерієм прийняття технічних рішень щодо схеми доочищення є, що живляться поверхневими джерелами Дніпровського басейну, є очищення шляхом сорбції органічних речовин на активованому вугіллі.

Глибина очищення забезпечується дотриманням належних вимог до швидкості фільтрування та терміну контакту води з шаром сорбенту. Прості розрахунки показують: щоб очищена вода мала високу якість, потрібно повільно її пропускати через фільтрувальне середовище, відповідно крапельному режимові витікання води (крапля).

Але, виробники фільтрів, дбаючи перш за все про перспективи збільшення продаж, зменшують їх габарити, аби ті зручно розміщувались на кухонному прилавку. Це спонукає до зменшення обсягу активованого вугілля у картриджах, а тому для ефективного фільтрування користувач повинен значно зменшувати швидкість фільтрування. Останнє викликає незручності у користуванні, час чекання для наповнення чайника. Про це воліють не попереджати ані виробники, ані продавці. А тому користувачі фільтрів звично відкривають крани на повну, зводячи ефект очищення води нанівець. Отож, заклики фільтрувати воду тоненькою цівкою води, терпляче незручності заради її чистоти. Або ж купуйте фільтри нечисленних зразків, де обсяг активованого вугілля сягає двох-трьох літрів.

Парадоксально, та компактні фільтри-глечики належать до досконалих систем з огляду на швидкість процесу (вона відбувається тут самопливом). Але найбільшою вадою таких систем є те, що у вологому середовищі вугілля, що насичене органікою, представляє собою ідеальне середовище для розмноження мікроорганізмів. Боротися з цим явищем виробники намагаються шляхом введення до складу вугілля іонів срібла (так зване посріблене вугілля). Але й це не забезпечує повного бактеріостатичного ефекту, а тому, фільтрована вода має бути використана не пізніше, ніж ще катіон активної смоли, для пом'якшення води – недолугий маркетинговий хід виробників. Вище рекомендований склад завантаження касети забезпечить очищення води від хлору, органічних та хлорорганічних сполук і, що особливо приємно, від залишкового алюмінію. Слідкуйте лише за своєчасною заміною касети, коли вона вичерпає свій робочий ресурс.

Окремо зупинимося на мембранних зворотно-осмотичних (ЗО) фільтрах, які, завдяки високій, навіть ідеальній чистоті води, набули певної популярності.

Метод зворотного осмосу зайняв чільне місце у технологіях очищення питної води завдяки унікальній здатності мембрани пропускати лише молекули води, залишаючи у концентрованому розчині (що йде у каналізацію) домішки та, навіть, іони солей.

Для ефективного мембранного розділення очищуваної води на чисту воду та концентрат її вмісту, що мав би у вхідній воді, потрібно підтримувати підвищений тиск у вхідній воді і тим більший, чим більший необхідний ступінь розділення пермеату (чистої води, що проникла крізь щільні пори мембрани (англ. permeation –проникнення)) та концентрату (решта води). Вхідна вода під тиском притискається до полотна мембрани і частина її проникає крізь пори мембрани, створюючи на протилежному боці мембрани потік пермеату. А вхідна вода, в якій концентруються іони та молекули домішок (т.зв. концентрат), скидається в дренаж. Вихід (вихід) чистої води складає менше 50% відсотки і це не свідчить про зворотний осмос, як занадто заощадливу технологію.

До того ж концентрування солей на вхідній поверхні мембрани вимагає періодичних промивок поверхні мембрани. Мембрани також не дуже «доброзичливо» ставляться до хлору в воді, втрачаючи здатність до відновлення своїх фільтрувальних властивостей. Але здатність до більш, ніж до дев'яносто відсоткового вилучення будь-яких домішок робить такі мембрани вкрай корисними для цілей водообробки. Нині для доочищення питної води масово застосовуються низько напірні мембрані елементи, здатні стало (протягом кількох років) працювати у побутових системах водопроводу.

Та, згадавши поняття фізіологічної повноцінності питної води, не слід сліпо радіти її радості. Адже зворотній осмос (RO) безповоротно забирає із питної води мінерали, вміст яких рекомендовано величину 100 мг/л. Оптимальним вважається 250-500! Для ряду вкрай важливих елементів (кальцію та магнію) встановлені фізіологічні норми мінімального вмісту, що складають, відповідно: Ca – 20 мг/л, Mg – 10 мг/л, загальній твердості 1.5-7 мг-екв./л. (для водопровідної – мін. 20-30 мг/л, загальній твердості 2.4 мг-екв./л, для гідрокарбонат-іону – 30 мг/л).

Здавалося б, тріумф зворотного осмотичного мембранного методу очищення води доречний лише у технічній сфері, але аж ніяк не у сфері питного водопостачання. Але прихильники методу продовжують наполегливо нав'язувати його для повсякденного вжитку. Особливу увагу, вважаю, звертається на ЗО, оскільки безпека вживання питної води за віковими та геронтологічними показниками є безперечним і потрібним. Є незаперечним фактом те, що регулярне споживання знесоленої води притуплює кількісні смакові відчуття води і, таким чином, збалансувати у розумних обсягах водний баланс організму стає проблематичним. Враховуючи й те, що штучне (реагентне) мінералізація, яке при цьому досягається далеко не повноцінний ефект. Важливо, щоб проектуванні системи очищення питної води узгоджувалися з вимогами сучасної гігієнічної науки.

Інакше споживачі демінералізованої питної води ризикують не уникнути визнаних негативних наслідків від регулярного вживання такої води:

• агресивний вплив на стан слизової оболонки кишечнику;
• порушення обміну речовин та водно-сольового балансу в організмі;
• недостатнє надходження кальцію, магнію та інших макро- та мікроелементів до організму;
• втрата кальцію, магнію та інших важливих мінералів в процесі приготування їжі;
• збільшене надходження до клітин організму токсичних металів, оскільки кальцій ефективно зв'язує їх у водорозчинні форми.

Вважається, що при величині загального солевмісту менше 50 мг/л, вода може здаватися прозорою і доброю на смак, але її тривале вживання викликає набряк легенів та в подальшому виведення її з сечею, потрібно додавати натрій до сечі, вимиваючи його з організму.

Наприклад, коли для виділення певних шкідливих іонів кальцію може викликати специфічні симптоми: втомлюваність, слабкість та головний біль, а у подальшому, м’язові судоми та порушення серцевого ритму.

Хронічна втрата кальцію призводить до деградації зубної та кісткової тканини. Наявність кальцію у нормі забезпечує правильне регулювання нервово-м’язового збудження. Кальцій грає важливу роль в забезпеченні проведення нейронами сигналів, що регулюють роботу серця та м’язів, відповідає за нормальне згортання крові, є активатором більш, ніж 360 ферментативних реакцій. Неоціненна також роль магнію у серцевій діяльності. Та й багато інших макро- та мікроелементів грають надто важливу роль у фізіологічних процесах життєдіяльності.

Відомо, вода не є основним джерелом надходження потрібних життєво важливих речовин до організму. Але унікальна доступність останніх при надходженні з водою та швидкість їх засвоєння при цьому робить питну воду вкрай важливим і незамінним джерелом нутрієнтів, і це переконливо доведено експериментально. До того ж вода є рятівним джерелом нутрієнтів при бідному раціоні харчування, при інтенсивній фізичній праці, у жаркому кліматі. Медики в усьому світі рекомендують вживати якісну питну воду в її натуральному стані не менше півтора літра на добу, вживаючи її поміж прийомами їжі.

А от кава, чай та інші напої при цьому не враховуються, позаяк для організму вони є харчовими продуктами в рідкому стані. Помічено, у країнах з високим рівнем екологічної свідомості води, при високому продукті харчування, а зразковою різноманітністю вмісту поживних речовин та вітамінів у щоденному раціоні, споживання знесоленої води не прижилося (Швеція), хоча, у країнах підвищеним рівнем захворюваності, зокрема, серцево-судинними розладами.

Отже, сучасна наука свідчить, що нехтувати питною водою, як джерелом надходження до організму біогенних елементів, не слід. Ідеальною для вживання є питна вода (її біогенізація) – ефективний та перспективний шлях до оздоровлення.

Але не поспішайте прибрати з кухні зворотно-осмотичні пристрої, у них є дуже корисна сфера застосування як джерело води для приготування гарячих напоїв та страв. Звісно, за смаком, тобто страв, де поживні речовини переходять при кип’ятінні харчової сировини в кінцевий продукт (чай, кава, перші страви, компоти). Саме висока екстракційна здатність знесоленої води (відсутність у ній солей, що заважають розчиненню) здатна зробити смак страв більш насиченим і вишуканим.

Тобто, підсумуємо: для вживання води у сирому стані вкрай неприпустимо втрачати цінні поживні речовини. В таких випадках використання для варки мінералізованої води не тільки приведе до втрати корисних властивостей їжі, але, навіть, може збагачувати останній за рахунок солей, що містить харчовий продукт.

З вищенаведених фактів випливає справедливий та важливий висновок: використання водопровідної води для питних цілей є небажаним, а її доочищення побутовими фільтрами, здебільшого, є проблематичним і не гарантує якості. На жаль, у нас не набув практики споживання очищеної водопровідної води, проте більшість фільтрів не здатні повернути водопровідній воді її природну структуру. Єдиним виходом у даній ситуації виглядає споживання бутильованої, але витратність процесу водопідготовки навертає на нас шляхи вдосконалення власне властивостей чистих підземних вод глибокого залягання шляхом оптимізації їх фізико-хімічних та структурно-енергетичних властивостей.

Виробник питної води «Феофанівська» зробили крок у вірному напрямку, запропонувавши своїм клієнтам декілька різновидів: «Природна» (натуральна, без істотного втручання в склад води), «Класична» (м’яка) та «Легка» (Пом’якшена). Отож, пильніше розглянемо особливості води «Феофанівська» та «Природна».

Порівняльний аналіз бутильованої питної води «Феофанівська»

Найбільш важливі показники якості питної води «Феофанівська» у відповідності до вимог ДСанПіН 2.2.4-171-10 Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною.

Проаналізуємо таблицю

Води вод «Природна» (натуральна) та «Легка» вирізняються електродонорними властивостями, саме на це вказує від'ємний знак величини їх окислювально-відновлювального потенціалу. Як відомо, така вода має лікувально-профілактичні антиоксидантні властивості, але, при цьому, на відміну від хімічних антиоксидантів, наша вода не має жодних побічних негативних дій. Зазвичай, такі властивості мають деякі мінеральні води, але лише безпосередньо у джерелі. За кілька годин знак ОВП повертається до звичного для питних вод знака плюс (релаксує).

Вражаюча стабільність релаксації, притаманна водам «Феофанівська», що видобуваються на Київщині, в с. Новосілки (Києво-Святошинський район) — це властивість екологічно чистої області, а споживачі води «Феофанівська», здається, не усвідомлюють можливостей повноцінного оздоровчого ефекту, виявленого в наших дослідженнях.

Зазначу, що вода «Класична» має також незвично низьку величину ОВП, 32 мВ (це на 100 мВ менше, ніж переважна більшість доступних нам питних вод!). Саме це надає воді певні оздоровчі властивості.

Бажано пити воду між прийомами їжі 2-3 рази на день по 200-300 мл. Важливо випивати склянку води натщесерце.

Про цілющість такого питного режиму читайте у бестселері Ф.Батмангхеліджа «Ви не хворі – ваш організм хоче пити!».

Достатнє пиття позитивно закріпить ефект біологічної активності води «Феофанівська».

Для приготування чаю, кави та інших кулінарних страв, вочевидь, найбільше підходить вода «Легка», яка при кип’ятінні не утворює осаду (накипу). Звісно, наявність у цій воді кальцію, магнію та гідрокарбонат-іонів, який, до того ж, надає воді визнаний споживачами приємний смак. Вміст у воді кальцію та магнію, згідно даних досліджень характеризується вкрай важливим для здоров'я спектром макро- та мікроелементів.

При розгляді даних таблиці впадає в око величина окиснюваності води. Даний параметр свідчить про виражене глибоке очищення води від органічних домішок. Про те ж свідчить те, що не має видимого зв'язку з досить забрудненими поверхневими водами. Тобто, у воді гарантовано відсутні сліди техногенних забруднень (нафтопродуктів, пестицидів, не кажучи вже про антибіотики та гормональні препарати, які сьогодні стають головною проблемою для людства і можуть проникати до складу випитих кимось ліків, нафтопродуктів, тощо).

Нагадаю, в альпійських льодовиках знайдені залишки вживаних кимось раніше антибіотиків та хімічних протизаплідних засобів. І це, авжеж, не жарт! Зверніть увагу: у воді «Легкій», в ході зм’якшення до оптимуму вміст солей твердості, в чайнику буде чисто (немає накипу), але не дуже тіштеся: відсутність кальцію та магнію в клітинах вашого організму – це замах на ваше здоров’я. Втім, що кому дорожче? Я радив би споживачеві замовляти додому дві води «Феофанівська», а замовляти хоча б два типи води. Наприклад, «Природну» чи «Класичну» (пити), а «Легку» - для чаювання та кухні! Бо тоді ваш розумний вибір оптимально поєднає притаманний вашим споживачам намірам. Принаймні, я так роблю, і дуже шкодую, коли такий порядок порушується.

Споживайте якісну питну воду, будьте здорові!